
МОКЕЄВ Антон Геннадійович
01.12.1985 - 20.04.2026
Антон Мокеєв народився у 1985 році. Хоча перші кроки він зробив далеко від України, доля міцно пов’язала його з Південноукраїнськом, куди він переїхав із батьками ще малюком у 1987-му. Саме тут, серед наших вулиць, проходило його дитинство. Після закінчення дев’яти класів четвертого ліцею він обрав шлях майстра – здобув професію газоелектрозварювальника у місцевому коледжі.
Його працьовитість і серйозне ставлення до справ відкрили йому двері до стратегічного підприємства нашого міста. Ставши частиною колективу Південноукраїнської АЕС, Антон зарекомендував себе як фахівець, на якого завжди можна покластися. Він ніколи не зупинявся на досягнутому: працюючи на станції, паралельно здобував вищу освіту в Миколаївському НУК імені адмірала Макарова, гартуючи свій професіоналізм день за днем.
Коли над країною нависла загроза, Антон опинився перед вибором. Робота на АЕС давала йому законне право на бронювання та спокійне життя в тилу. Проте він обрав інший шлях — шлях воїна. Без зайвого пафосу чи гучних обіцянок він пішов захищати рідну землю, бо відчував, що інакше просто не може.
На фронті його мужність була відзначена почесною нагородою – «Золотим хрестом». Він був справжнім солдатом, який дбав не про славу, а про результат.
Остання розмова з мамою 15 квітня була короткою, сповненою тієї тихої чоловічої турботи, яка сильніша за будь-які слова: «Не хвилюйся, зв’язку не буде, заходимо в точку А». Та 20 квітня надійшла звістка, що чорним болем відгукнулася в душах рідних: поблизу Довгої Балки на Донеччині старший солдат Антон Мокеєв поліг у бою, до кінця залишившись вірним присязі та своїй країні.
Для всіх, хто знав Антона, він назавжди залишиться неймовірно доброю та простою людиною. Він був справжнім центром своєї сім’ї – люблячим сином, надійною опорою для двох братів і найніжнішим батьком для своїх донечок. Його життя було коротким, але яскравим, наповненим змістом і справжніми вчинками.